У принципі, громадянинові України можна надати працю у кожній формі, передбаченій у загально стосованих нормах законодавства. Найбільш безпечним договором для осіб, які виконують працю залишається, звичайно, трудовий договір (umowa o pracę), оскільки трудові відносини регулюються Трудовим кодексом.
У випадку працевлаштування на основі строкового трудового договору належить пам’ятати, що згідно з законом, це можливо виконувати максимально 33 місяці та не більше, аніж на основі трьох договорів. Однак, договір на пробний строк, який можна укласти максимально на 3 місяці, до цього ліміту не враховується.
Також існує можливість укласти цивільно-правовий договір, але лише за умови, що послуги, які виконуються на основі цього договору не несуть характеру трудових відносин, тобто м.ін. не виконуються під керівництвом роботодавця та у визначену ним часі і місці. Якщо ж, виявиться, що у даного роботодавця дві особи працюють в таких самих умовах, але, наприклад, громадянин Польщі на основі трудового договору, а українець має цивільно-правовий договір - при тому обидва виконують аналогічні обов’язки, то на таку ситуацію ми, як орган контролю, повинні зареагувати.
Якщо йдеться про договір на виконання конкретного завдання (umowa o dzieło), належить звернути увагу на те, що на підприємців накладено обов’язок інформувати органи соціального страхування про кожен випадок укладення такого договору. Тому варто, аби підприємці вибирали таку форму працевлаштування, яка б не викликала сумнівів під час майбутніх провірок.
Якщо йдеться про польові роботи, належить пам'ятатиб що договір про поміч при зборі урожаю не гарантує мінімального винагородження за виконану працю, ані охорони в рамках безпеки праці, не залежно від того, чи у індивідуального фермера працює поляк чи іноземець. Державна інспекція праці має дуже обмежену можливість впливу у таких випадках.
Стосовно винагородження за працю, або виконані послуги, належить підкреслити, що записи спеціального постановлення жодним чином не звільняють роботодавця з обов’язку дотримуватись передбачених Польщею законів щодо мінімального винагородження. Тобто, якщо іноземець працевлаштований на основі трудового договору, його винагородження не може бути нижчим від щорічно встановленого мінімального винагородження за працю. Від 1 липня 2024 року воно становить 4300 злотих брутто – при працевлаштуванні на повну ставку. У випадку договору доручення та договору про надання послуг, до якого стосуються ті ж самі правила,що й до договору доручення, щорічно встановлюється мінімальне винагородження за годину. Від 1 липня 2024 року воно становить 28,10 злотих брутто. Ці регулювання стосуються всіх осіб, які виконують працю на території Польщі, в тому числі іноземців.